Історія тестування

Тестування в педагогіці відоме дуже давно. Історики стверджують, що ще в стародавньому Китаї тестування використовувалося для оцінки рівня знань і підготовленості кандидатів на ті або інші посади. Для перевірки знань учнів тестування вперше було застосоване у Великобританії в 1864 році Дж. Фішером. Уже в 1883 році британський психолог Ф. Гальтон розробив теорію проведення тестування. А саме слово "тест" у його теперішньому змісті вперше використав у 1890 році американський психолог Дж. Кеттелл. В 1911 році німецький психолог В. Штерн придумав поняття "коефіцієнта інтелектуальності", зараз широко відоме як "IQ".

Піонерами в практичному застосуванні тестування для випускників шкіл були американці. The SAT Reasoning Test, стандартизований тест для вступу до коледжу в США, веде свою історію з 17 червня 1901 року, коли вперше 973 абітурієнта пройшли тестування, за результатами якого приймалося рішення про зарахування на навчання до коледжу. Першопрохідники здавали тести з англійської, французької, німецької, латинської та грецької мов, історії, математики, хімії та фізики.

Звичайно ж, за сто з лишком років система тестування SAT дуже сильно змінилася. Хоча метод тестування SAT і не прийнятий у США федеральним законом, має досить багато супротивників і критиків, але дотепер саме з його допомогою в США проводиться відбір серед абітурієнтів при вступі до більшості вищих навчальних закладів. Існує ще один досить популярний у США метод тестування для абітурієнтів - ACT (American College Testing Program), що застосовується з 1959 року.

У Радянському Союзі інтерес до тестування в педагогіці з'явився у двадцятих роках ХХ століття, коли в навчальних закладах намагалися знайти надійний спосіб перевірки знань у великої кількості учнів. В 1926 році була розроблена й перевірена перша в СРСР система тестування для школярів, заснована на розробках американської школи педагогіки. Але в 1936 році за рішенням партії система тестування в школах була згорнута.

З 2009 року система тестування для випускників шкіл і вступу до ВУЗу прийнята в Росії, там вона називається ЕГЭ, "Единый государственный экзамен".

Сьогодні система тестування для оцінки рівня знань абітурієнтів застосовується в багатьох країнах світу: Австралії, Бразилії, Франції, Німеччині, Індії, Китаї, Ізраілі та в багатьох інших.


Зовнішнє незалежне оцінювання в Україні

Історія зовнішнього незалежного оцінювання в Україні починається у 1993 році, коли був проведений експеримент – тестування в декількох школах. У силу ряду причин експеримент виявився невдалим.

У 2002 році Міністерство освіти й науки України разом із Центром тестових технологій Міжнародного фонду "Відродження" провели серед студентів перших курсів ВУЗів двісті тестувань із метою відробити методики й тестові завдання.

В 2003 році тими ж організаторами було проведене тестування з математики й історії 3121 випускника 670 шкіл України. Чотири ВУЗи почали приймати результати тестування як вступні іспити. За бажанням випускників результати тестування могли бути зараховані як результати державної підсумкової атестації.

В 2004 році тестування пройшли 4485 випускників зі шкіл Києва, Харкова, Одеси, Донецька та Львова. Вони здавали тести з української мови, математики, історії й економіки. Приймали результати тестування вже в 31 ВУЗі України. У цьому ж році була прийнята Постанова Кабінету Міністрів "Деякі питання запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти", яким передбачалося провести в 2006 році перевірку технологій зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників, що бажають вступити до ВУЗу.

В 2005 році тестування здають уже 10 030 учнів з 1567 шкіл. 4 липня Президент України В. А. Ющенко підписав Указ, яким пропонувалося протягом 2005-06 років перейти до системи проведення вступних іспитів у ВУЗи України за допомогою зовнішнього незалежного оцінювання рівня знань. Постановою Кабінету Міністрів України був організований Український центр оцінювання якості освіти, та встановлено, що зовнішнє незалежне оцінювання є вступним іспитом до ВУЗів України.

В 2006 році в Державному бюджеті України вперше передбачені засоби на впровадження зовнішнього незалежного оцінювання. Почав працювати Український центр оцінювання якості освіти, створені вісім регіональних центрів. Тестування пройшли 41 818 випускників.

В 2007 році в проведенні тестування з хімії, біології, фізики, математики, історії й української мови брали участь 116 327 школярів, або 26% від загальної кількості випускників. У Києві, Львівській і Харківській областях у тестуванні брали участь до 94% випускників.

В 2008 році проходження зовнішнього незалежного оцінювання стала обов'язковою умовою для вступу до ВУЗу. Тестування проводилося з української мови та літератури, історії України, всесвітньої історії, зарубіжної літератури, хімії, біології, фізики, математики, основ права, географії й основ економіки.

В 2009 році зі списку предметів, з яких проводилося тестування в минулому були виключені всесвітня історія, зарубіжна література, основи права й основи економіки. Але були додані іноземні мови: англійська, французька, іспанська та німецька. Випускники могли пройти тестування з п'яти предметів, обов'язковим залишився тест з української мови та літератури.

У 2010 році зовнішнє незалежне оцінювання проводилось з української мови та літератури, історії України, математики, фізики, хімії, географії, біології та іноземної мови (англійської, французької, німецької або іспанської - на вибір). Обов'язковим було тестування з української мови та літератури, а також на вибір учасника оцінювання - з математики або історії України. Кожен з учасників зовнішнього незалежного оцінювання мав можливість скласти тести не більше ніж з п'яти предметів.