10 ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ

   Сім'я є головним, природним середовищем для фізичного,  духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку  дитини.
  
Саме сім'я відповідає за створення належних для цього умов.
Не вчіть того, із чим ви самі не знайомі. Для правильного виховання дитини необхідно знати її вікові та індивідуальні особливості.
Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета — виховати її для життя серед людей.
Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а що — гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина навчиться їх самостійно виправляти.
Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина має бути впевненою у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна людина.
Будьте терплячими. Ваше нетерпіння — ознака слабкості, демонстрація невпевненості у собі.
Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте — твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а ста­більністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.
Подбайте про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від розпоря­джень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.
Виключіть зі своєї практики вислів «Роби, якщо я так кажу!». Замініть цю форму вимоги на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це принесе тобі користь». Дитина має звикнути діяти не за наказом, а тому, що це правильно, необхідно комусь.
Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви не задоволені, але й про те, що вас радує. Не порівнюйте її із сусідськими дітьми, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора та якою сьогодні. Це допоможе вам швидше опанувати ази батьківської мудрості.
Ніколи не говоріть, що ви настільки зайняті добуванням засобів для існування сім'ї, що вам ніколи виховувати вашу дитину. Це означає: «Мені ніколи її любити».

Усі діти переживають серйозні стреси. Деякі зміни стресового характеру є віковою нормою й пов'язані з фізіологічними змінами (розвитком тіла, гормональною активністю) і викликають соціальні зміни — у стосунках із родиною, світом.

Інші стосуються особистості: заборона на подальше навчання та необхідність самому заробляти гроші, негаразди в родині: скандали, розлучення батьків; проблеми з однокласниками, паління марихуани, вживання наркотиків, поширення ЛСД, сексуальні проблеми, проблеми фізичного характеру, СНІД, катаклізми, важкі хронічні захворювання — усе це може спричинити серйозні стреси у дітей.

Головне запитання, що виникає сьогодні: що зробити, щоб запобігти цим явищам?

Про дітей треба піклуватися!

Наші діти не просили, щоб ми їх народжували. Це ми дали їм життя. Тож ми маємо перед ними певні обов'язки. Ці обов'язки можна сформулювати однією фразою: ми повинні супроводжувати їх на шляху дорослішання, тобто доти, доки вони не стануть достатньо самостійними, незалежними і зможуть посісти своє місце у суспільстві. Інакше кажучи, у наших дітей у стосунках з батьками є певні права.

Права дітей:



· Право на повагу. Дитина — це особистість, а не річ.

· Право бути самими собою — бути такими, якими вони можуть стати, залежно від їхніх нахилів, здібностей.

· Право на ставлення до себе як до унікальної, неповторної індивідуальності.

· Право на матеріальне забезпечення.

· Право на почуття психологічної безпеки.

· Право на достатньо зрілих батьків, які можуть супроводжувати їх на шляху дорослішання.

На кожному етапі розвитку діти мають право на таке ставлення до себе, яке б враховувало їхні вікові особливості.

Це неправда, що діти стали іншими. Діти такі, якими були від створення світу. Іншим став світ, який ми самі ж і змінили. Давайте не обвинувачувати дітей, а спробуємо змінити світ, у першу чергу — самих себе. Давайте згадаємо, що означає бути гарними батьками, вихователями, учителями і знову почнемо піклуватися про наших дітей і не тільки про наших.

ЛЮБІТЬ ВАШИХ ДІТЕЙ!


Будьте ніжними.
Будьте чесними.
Будьте самими собою.
Усміхайтеся їм.
Помічайте їх.
Цілуйте їх.
Обіймайте їх.
Називайте їх так, як вони люблять.
Знаходьте для них час.
Дивіться в очі, коли з ними розмовляєте.
Присядьте, станьте на коліна, щоб ваші очі були на одному рівні з очима дитини.
Слухайте, коли вони говорять.
Відчуйте, про що вони говорять.
Більше слухайте, а менше говоріть.
Вислуховуйте їхню розповідь.
Читайте їм уголос.
Відповідайте на їхні запитання.
Будьте з ними, коли їм треба.
Залишайте інколи свої турботи, справи і просто будьте з ними.
Грайтеся з ними.
Смійтеся разом із ними.
Нагодуйте їх, коли вони голодні.
Турбуйтеся про них.
Оберігайте їх.
Залишайтеся з ними, коли вони чогось бояться.
Підтримуйте їх.
Будьте їхніми захисниками.
Визнавайте їхню індивідуальність.
Будьте послідовними.
Приймайте їх такими, якими вони є.
Поважайте їх.
Розмовляйте з ними щиро.
Більше хваліть їх, ніж лайте.
Говоріть їм компліменти.
Цікавтеся їхньою думкою.
Радійте їхнім відкриттям.
Розділяйте їхні перемоги.
Говоріть їм про те, які вони чудові діти.
Смійтеся з їхніх жартів.
Помічайте їхні досягнення.
Виконуйте дані обіцянки.
Прощайте їм.
Просіть вибачення, якщо ви помилилися.
Учіться того, чого вчаться вони.
Цікавтеся їхніми справами.
Знаходьте спільні теми.
Слухайте з ними їхню улюблену музику.
Ходіть на їхні концерти, матчі, виступи.
Заохочуйте їхню творчість.
Допомагайте їм у колекціонуванні улюблених «скарбів».
Частіше приходьте до школи.
Будьте терплячими й чуйними, коли у них важкий день.
Одразу говоріть, що вам не подобається в їхній поведінці.
Підказуйте їм, що вони мають робити, коли погано поводяться.
Проводьте з ними час за межами дому.
Тримайте їх за руку на прогулянці.
Робіть їм сюрпризи.
Інколи запрошуйте їх на морозиво.
Ідіть за ними, коли вони хочуть вести.
Пам'ятайте про їхній День народження.
Ховайте для них маленькі подарунки, щоб вони їх знаходили.
Прикрашайте квартиру їхніми малюнками.
Залишайте їм вирізки з газет на теми, які їх цікавлять.
Давайте їм право вибору, коли вони звертаються за порадою.
Дозволяйте їм самостійно вирішувати їхні проблеми.
Дозволяйте їм опанувати важливі для них уміння.
Просіть їх про допомогу.
Говоріть із ними про їхні сни й мрії.
Знайомте їх зі своїми друзями.
Виявляйте бажання познайомитися з їхніми друзями.
Дозволяйте їм робити помилки.
Спостерігайте, як вони дорослішають.
Помічайте їхню відсутність.
Підкреслюйте те, що в них любите.
Телефонуйте їм, щоб почути їхній голос.
Посилайте їм листівки та листи.
Усміхайтеся й махайте рукою, коли прощаєтеся.
Дякуйте їм.
Довіряйте їм.
Знаходьте свої способи виявляти любов до них.