Інформація для батьків
ВАЖЛИВО! ДО УВАГИ БАТЬКІВ!
З метою недопущення трагічних наслідків КЗ «НСЗШ №19» закликає вас не залишати дітей без нагляду .
На жаль, почастішали випадки залишення дітей без нагляду дорослих та найтрагічнішим результатом є травматизм і дитяча смерть. Протягом травня – липня загинуло 11 дітей через втоплення, самогубство, отруєння, удари струмом, удушення через необережність, зсув піску.⠀
Будьте обачні та обережні, не залишайте без нагляду дітей, нагадуйте їм про дотримання правил безпеки життєдіяльності, правил безпеки на воді, техніки безпеки поводження з вогнем, з газом, правил дорожнього руху, правил поведінки в громадських місцях.⠀
Пам’ятайте!Під час канікул відповідальність за життя та здоров’я дітей несуть батьки! ⠀
Поради батькам пятикласників
1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: "Як пройшов твій день у школі?". Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.
10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі.. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності..
12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.
Адаптація учнів 5 класу до навчання
Психологічна адаптація - це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб. Процес взаємодії особистості та середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних потреб. До них належать: потреба в безпеці; фізіологічні потреби (в їжі, сні, відпочинку тощо); потреба у прийнятті та любові; у визнанні та повазі; у самоствердженні, самовираженні й розвитку «я»
Успішність школяра залежить від рівня сформованості загальнонавчальних умінь і навичок. Серед них варто особливо виділити загальномовленнєві, рівень опанування яких сприяє культурі мовлення та слухання. Учені підрахували: 70 % того часу, коли людина не спить, вона присвячує читанню, письму, слуханню, розмові - чотирьом основним різновидам мовленнєвої діяльності. Мовлення - один з найважливіших показників культури людини, її інтелекту. Розвинене мовлення є основою розумової діяльності, воно забезпечує справжні успіхи школярів у навчанні.
У молодшому підлітковому віці у зв’язку з початком етапу статевого дозрівання відбуваються зміни в пізнавальній сфері молодших підлітків: уповільнюється темп їхньої діяльності; виконання певних видів робіт потребує більше часу; діти частіше відволікаються; можуть бути роздратованими, неуважними; можуть неадекватно реагувати на зауваження тощо. Це, як наслідок, може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, утрати мотивації до навчання, породжувати конфліктні ситуації між однолітками та дорослими.
Нової якості у п’ятикласників набувають стосунки з однолітками. Діти хочуть почувати себе частиною цілого колективу, жити з ним спільним життям, бути визнані друзями. Спілкування з друзями стає самостійною діяльністю. Вона існує, з одного боку, у вигляді вчинків підлітків по відношенню один до одного, а з іншого - у формі осмислення вчинків однолітків і стосунків з ними. Ця сфера життя та спілкування стає для підлітків надзвичайно важливою й особистісно значущою: зменшується згуртованість, зростає прагнення до самовираження.
Водночас досить часто у школярів цієї групи проявляється так зване «почуття дорослості»: діти потребують поваги та самостійності, серйозного та довірливого ставлення до них з боку дорослих.
Навчання у школі має бути для школяра джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувалися з процесом навчання. Слід підкреслити, що успішній реалізації завдань сучасної школи сприяє педагогічний досвід, світосприймання самого вчителя у співпраці з батьками.
10 ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ
.jpeg)
Сім'я є головним, природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.
Саме сім'я відповідає за створення належних для цього умов.
Не вчіть того, із чим ви самі не знайомі. Для правильного виховання дитини необхідно знати її вікові та індивідуальні особливості.
Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета — виховати її для життя серед людей.
Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а що — гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина навчиться їх самостійно виправляти.
Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина має бути впевненою у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна людина.
Будьте терплячими. Ваше нетерпіння — ознака слабкості, демонстрація невпевненості у собі.
Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте — твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.
Подбайте про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.
Виключіть зі своєї практики вислів «Роби, якщо я так кажу!». Замініть цю форму вимоги на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це принесе тобі користь». Дитина має звикнути діяти не за наказом, а тому, що це правильно, необхідно комусь.
Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви не задоволені, але й про те, що вас радує. Не порівнюйте її із сусідськими дітьми, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора та якою сьогодні. Це допоможе вам швидше опанувати ази батьківської мудрості.
Ніколи не говоріть, що ви настільки зайняті добуванням засобів для існування сім'ї, що вам ніколи виховувати вашу дитину. Це означає: «Мені ніколи її любити».
Усі діти переживають серйозні стреси. Деякі зміни стресового характеру є віковою нормою й пов'язані з фізіологічними змінами (розвитком тіла, гормональною активністю) і викликають соціальні зміни — у стосунках із родиною, світом.
Інші стосуються особистості: заборона на подальше навчання та необхідність самому заробляти гроші, негаразди в родині: скандали, розлучення батьків; проблеми з однокласниками, паління марихуани, вживання наркотиків, поширення ЛСД, сексуальні проблеми, проблеми фізичного характеру, СНІД, катаклізми, важкі хронічні захворювання — усе це може спричинити серйозні стреси у дітей.
Головне запитання, що виникає сьогодні: що зробити, щоб запобігти цим явищам?
Про дітей треба піклуватися!
Наші діти не просили, щоб ми їх народжували. Це ми дали їм життя. Тож ми маємо перед ними певні обов'язки. Ці обов'язки можна сформулювати однією фразою: ми повинні супроводжувати їх на шляху дорослішання, тобто доти, доки вони не стануть достатньо самостійними, незалежними і зможуть посісти своє місце у суспільстві. Інакше кажучи, у наших дітей у стосунках з батьками є певні права.
Права дітей:
· Право на повагу. Дитина — це особистість, а не річ.
· Право бути самими собою — бути такими, якими вони можуть стати, залежно від їхніх нахилів, здібностей.
· Право на ставлення до себе як до унікальної, неповторної індивідуальності.
· Право на матеріальне забезпечення.
· Право на почуття психологічної безпеки.
· Право на достатньо зрілих батьків, які можуть супроводжувати їх на шляху дорослішання.
На кожному етапі розвитку діти мають право на таке ставлення до себе, яке б враховувало їхні вікові особливості.
Це неправда, що діти стали іншими. Діти такі, якими були від створення світу. Іншим став світ, який ми самі ж і змінили. Давайте не обвинувачувати дітей, а спробуємо змінити світ, у першу чергу — самих себе. Давайте згадаємо, що означає бути гарними батьками, вихователями, учителями і знову почнемо піклуватися про наших дітей і не тільки про наших.
ЛЮБІТЬ ВАШИХ ДІТЕЙ!
Будьте ніжними.
Будьте чесними.
Будьте самими собою.
Усміхайтеся їм.
Помічайте їх.
Цілуйте їх.
Обіймайте їх.
Називайте їх так, як вони люблять.
Знаходьте для них час.
Дивіться в очі, коли з ними розмовляєте.
Присядьте, станьте на коліна, щоб ваші очі були на одному рівні з очима дитини.
Слухайте, коли вони говорять.
Відчуйте, про що вони говорять.
Більше слухайте, а менше говоріть.
Вислуховуйте їхню розповідь.
Читайте їм уголос.
Відповідайте на їхні запитання.
Будьте з ними, коли їм треба.
Залишайте інколи свої турботи, справи і просто будьте з ними.
Грайтеся з ними.
Смійтеся разом із ними.
Нагодуйте їх, коли вони голодні.
Турбуйтеся про них.
Оберігайте їх.
Залишайтеся з ними, коли вони чогось бояться.
Підтримуйте їх.
Будьте їхніми захисниками.
Визнавайте їхню індивідуальність.
Будьте послідовними.
Приймайте їх такими, якими вони є.
Поважайте їх.
Розмовляйте з ними щиро.
Більше хваліть їх, ніж лайте.
Говоріть їм компліменти.
Цікавтеся їхньою думкою.
Радійте їхнім відкриттям.
Розділяйте їхні перемоги.
Говоріть їм про те, які вони чудові діти.
Смійтеся з їхніх жартів.
Помічайте їхні досягнення.
Виконуйте дані обіцянки.
Прощайте їм.
Просіть вибачення, якщо ви помилилися.
Учіться того, чого вчаться вони.
Цікавтеся їхніми справами.
Знаходьте спільні теми.
Слухайте з ними їхню улюблену музику.
Ходіть на їхні концерти, матчі, виступи.
Заохочуйте їхню творчість.
Допомагайте їм у колекціонуванні улюблених «скарбів».
Частіше приходьте до школи.
Будьте терплячими й чуйними, коли у них важкий день.
Одразу говоріть, що вам не подобається в їхній поведінці.
Підказуйте їм, що вони мають робити, коли погано поводяться.
Проводьте з ними час за межами дому.
Тримайте їх за руку на прогулянці.
Робіть їм сюрпризи.
Інколи запрошуйте їх на морозиво.
Ідіть за ними, коли вони хочуть вести.
Пам'ятайте про їхній День народження.
Ховайте для них маленькі подарунки, щоб вони їх знаходили.
Прикрашайте квартиру їхніми малюнками.
Залишайте їм вирізки з газет на теми, які їх цікавлять.
Давайте їм право вибору, коли вони звертаються за порадою.
Дозволяйте їм самостійно вирішувати їхні проблеми.
Дозволяйте їм опанувати важливі для них уміння.
Просіть їх про допомогу.
Говоріть із ними про їхні сни й мрії.
Знайомте їх зі своїми друзями.
Виявляйте бажання познайомитися з їхніми друзями.
Дозволяйте їм робити помилки.
Спостерігайте, як вони дорослішають.
Помічайте їхню відсутність.
Підкреслюйте те, що в них любите.
Телефонуйте їм, щоб почути їхній голос.
Посилайте їм листівки та листи.
Усміхайтеся й махайте рукою, коли прощаєтеся.
Дякуйте їм.
Довіряйте їм.
Знаходьте свої способи виявляти любов до них.
