Наша школа почала працювати в далекому 1929 році.

Тоді вона називалась Сулицька початкова школа. 

В школі було 3 класи. В 30-ті роки ХХ століття почалося будівництво Південнотрубного заводу, зросла потреба

у більш освічених людях і школа стала семирічною.        Викладання в школі продовжувалось навіть під час німецько-фашистської окупації. Але «нові господарі» запідозрили, що в школі ведеться радянська пропаганда і школу закрили. Після закінчення Великої Вітчизняної війни заняття поновилися. 

      В 1953 році школа набула нового статусу – стала середньою. Протягом довгого часу наша школа була україномовною. Але в 70-80-ті роки почалося активне будівництво мікрорайону навколо школи, нові будинки заселяли люди з різних районів міста, і в школі з’явилися російськомовні класи. Так було до 2001 року, поки школа знову стала українською.

Вся історія школи тісно пов’язана з історією і розвитком ПТЗ. Трубоволочильний цех № 1 завжди був базовим підприємством, яке активно допомагало школі. Саме завдяки ПТЗ в 1988 році в школі було збудовано їдальню, навіть обладнання для їдальні надав ТВЦ-1. Жоден ремонт не обходився без участі шефів.

Школа завжди славилася своїми вчителями.

 Після війни в школі викладав біологію Герой Радянського Союзу Бабак Іван Ілліч. Працював у нас славетний нікопольський історик Шеремет Спартак Васильович. В СШ № 19 починала свою педагогічну діяльність Герой Соціалістичної праці Кириченко Ніна Олександрівна, а також Байдацький Михайло Степанович, Скрипник Тамара Кузьмівна.

      Довго працював директором і збудував нове 4-поверхневе приміщення школи в 1960 році Страдомський Дмитро Дмитрович. Відомі всьому місту наші вчителі – ветерани:

              Швидка Тамара Василівна;

       Шинькова Людмила Олександрівна;

  -         Тирса Поліна Калинівна;

 -          Лобода Любов Єгорівна;

  -         Слободіна Софія Яківна;

  -         Макаренко Лідія Кузьмівна;

  -         Гузь Мотрона Федорівна;

  -         Боднар Раїса Денисівна;

  -         Кривонос Марія Данилівна та інш.

        Та нині покійні педагоги:

  -         Похиленко Іван Миколайович;

  -         Важненко Павло Гнатович;

  -         Мошура Микола Ілліч;

 -          Трегуб Петро Леонтійович;

  -         Дуброва Євгенія Володимирівна;

  -         Клокова Галина Тимофіївна;

  -         Прокопенко Таїсія Федорівна;

  -         Кудленок Марія Матвіївна;

  -         Лебідь Катерина Максимівна;

  -         Давиденко Таїсія Лукінічна;

 -           Плахотна Ліна Михайлівна 

 та багато-багато інших.

      Серед адміністрації шкіл міста, керівних органів освіти більше 10 колишніх вчителів і випускників школи.

Випускники – це завжди гордість школи. Наша школа протягом всієї історії була так званою «кузнею кадрів» для ПТЗ. Тисячі працівників заводу-гіганту – це наші випускники. Біля керма ПТЗ свого часу стояли наші випускники: Есаулов М.О., Міщенко В.В., Рябошапка, Позігун, Пархоменко Л.І., Шовкопляс А.В., Есаулов І.О.

По всій країні розлетілися наші випускники. Особливу пошану заслуговують:

-               Комоєдов В.П. – адмірал, колишній головнокомандуючий Черноморського флоту Росії, депутат держдуми Російської федерації;

-               Світла-Прудник С.В. – заслужений журналіст України, заступник головного редактора журналу «Барвінок»;

-               Прудкін Є. – заслужений артист України, співак квартету «Явір»;

 -               Філенко О.І. – заступник міністра лісового господарства;

-               Штанько В.М. – доктор технічних наук;

 -               Чаус В.Г. – заслужений тренер України;

 -               Невінчана В.І. – директор благодійного фонду «Сентравіс»;

 -               Сулименко В.І. – головний лікар ПНД;

-               Кобзев В.П. – заступник головного лікаря тубдиспансера.

            Спартакіада,  1955 р.